21:16
Дитинство, обпалене війною

     7 травня, напередодні Дня Примирення та Перемоги, Глобинська гімназія радо зустріла дітей воєнних та повоєнних років. Старенькі, із ціпочками, вони пройшли квітковим коридором, який утворили гімназисти. Саме для них лунали щирі оплески та буяли квіти.

      Г.А. Сіренко, К.Ф. Святелик, М.П. Криворучко, Н.П. Джусь, В.А. Подорожній, О.І. Приходько, М.Д. Тимошенко, М.І. Куць, В.С. Глущенко, К.І. Улізько, В.Д. Величко, Т.М. Мамон, В.І. Мамон, В.Я Логвин, І.Ф. Штрифаник, К.І. Тютюнник, Л.І. Черненко, М.І. Філоненко, С.М. Пономарьова, К.Я. Вепшняк, Н.І. Селюк, І.Г. Онопрієнко, Л.Ф. Шульженко, Г.В. Чамара, О.І. Атрошенко, Л.Будко, Н.Осадча, К.І. Клімова, П.М. Гордовський, С.А. Безверхий, Н.А. Білаш, В.І. Корогод, дякуємо вам, що порадували всіх своєю присутністю на заході.

     Діти війни – це ті, що поряд з дорослими йшли воєнними дорогами. Діти на війні… Можливо, це найстрашніша сторінка Великої Вітчизняної…Маленькі, вони залишили своє дитинство там, де закінчилося мирне життя. В їх чисті, світлі душі увійшла війна. Більшість із них навічно залишилися дітьми, віддавши своє життя за те, щоб на нашій землі панував мир.

      Усе далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики. Здається, ніщо не нагадує про війну. Але для декого вона залишиться в пам’яті назавжди. І не зможе зітерти ці згадки ні час, ні мирне життя…

       8 травня, за традицією, учні дарували квіти дітям війни та розвішували малюнки і  плакати із привітанням до Дня Перемоги на вулицях міста. 

      Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність. Діти воювали, як дорослі, на фронтах, в партизанських загонах, в тилу. Їх забирали на роботи в Німеччину та концтабори. Вони мали нагороди, носили військовий одяг. До війни це були звичайні хлопчики і дівчатка. Навчалися, допомагали старшим, гралися, бігали-стрибали, розбивали носи і коліна. Їхні імена знали лише рідні, однокласники та друзі. Та прийшов час – і вони показали, яким великим може стати маленьке дитяче серце, коли спалахує в ньому священна любов до Вітчизни і ненависть до її ворогів.

     Хлопчики і дівчатка. На їхні плечі ліг тягар горя і бід воєнних років. Та не зігнулись вони під тим тягарем, а стали сильніші духом, змужніли. Вони рано стали дорослими, їхнє дитяче життя було наповнене такими випробуваннями, що в це важко повірити. Але це було. Було в історії нашої країни, було в долі її маленьких героїв – звичайних хлопчиків і дівчаток.

      Ми пишаємося вами! І вдячні за те, що ви йшли до кінця, що не втратили надію, не дивлячись на складні умови. Ми бачили ваші сльози та щирі усмішки під час заходу, чули вашу вдячність. Ми не забули… Памятаємо! Перемагаємо!

Категорія: Останні новини | Переглядів: 235 | Додав: Zhuk | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]