РОЗДІЛ I.

Земське училище

 

Перше приміщення земського училища було збудоване на кошти двох глобинських громад та коштів земства.

Характеристика училища

 

Примітка. На час відкриття земського училища в містечку Глобине уже діяла жіноча церковно-приходська школа при Архангело-Михайлівській церкві (рік відкриття невідомий). Є лише дані про те, що вона була реорганізована в 1891 р.

 

Для побудови училища місцевий поміщик Магденко виділив із своєї землі 195 квадратних сажнів (нині це територія, де знаходиться Глобинська гімназія).

Земля відводилась як під забудову так і «гуляний и игр учащихся» (Див. документ 1)

Перше приміщення училища майже нічим не відрізнялось від селянських хат.

Основним матеріалом будівництва була глина, а вкрита приміщення було очеретом.

Для навчання відводилось дві кімнати (класи). В одному класі було 5 вікон, в другому – 3.

Крім того для учителів була відведена концелярія, а діти на перерві виходили в коридор.

Як засвідчує у звіті перший завідуючий земського училища Лук’янов «недостатком

классных комнат была теснота и мало света, а поэтому в текущем году было отказано в приёме 40 учеников»

Ось чому буквально через 10 років в містечку Глобине почалось будівництво нового приміщення земського училища.

Воно було відкрите в 1884 році.

Його будівництво обійшлось Глобинській сільській громаді у дві тисячі карбованців. На відміну від старої будови нове приміщення було викладено з цегли, а дах покритий залізом.

Але і новобудова не розв’язала питання про 100% прийняття учнів до училища.

Аж в 1894 році знову частині учнів, що досягли шкільного віку було відказано в прийомі до земського училища. Утримання училища в рік, обходилося приблизно в 720 карбованців. Кошти виділяла сільська громада, земство, єпархія, приватні особи, волосна каса та інші.

В училище приймають і обдарованих дітей з таких сіл і хуторів як Семимогили, Куп’ євата, Вершина, Шепелівка, а також з обох сільських громад містечка Глобине.

При прийомі до навчального закладу проводилась співбесіда з кожним учнем.

На 1908 рік училище стає вже чотирьох класним. Навчання проводиться в одну зміну.

 

Приймали на навчання лише хлопчиків, а дівчатка відвідували церковно-парафіяльну школу при Архангело-Михайлівській церкві.

 

Всі випускники земського училища мали право на вступ до середніх навчальних закладів, що знаходилися в містах. (Дивитися документ «Земські училища та інші початкові навчальні заклади Кременчуцького повіту Полтавської губернії»).

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

 

Глобинська семирічка в 20-х – 30-х роках.

 

20-і роки. В радянський період загальноосвітні школи були поділені на такі ступені.

Перший ступінь – це школа–семирічка, що включала всі сім гуртків (класів).

По селах були відкриті 4 –х річні, 5 –річні і 6-ти річні школи.

7 –річна школа діяла як правило 1-2 на район.

Зроблено це було через те, що не кожна дитина могла закінчити семирічну школу через важке матеріальне становище окремих сімей.

Будували школи з таким розрахунком, щоб 4-річні школи відвідували учні з одного населеного пункту, а вже в 5-6-7-му гурткові (класі) навчалися школярі в 7-ми річній школі з усього району.

До семирічки діти вступали без екзаменів і приймали всіх хто закінчив 4-річну, 5-ти чи 6-ти річну школу десь на селі.

Другий ступінь – це професійні школи, які приймали дітей віком від 15 до 17 років.

Таких шкіл у 20-х роках було небагато, а тому всі семикласники при вступі до професійної школи здавали екзамени.

До таких профшкіл відносились: торгово-промислові, сільськогосподарські, кооперативні, медичні, учительські, механічні та ін.

В профшколах навчалися від 2 до 3 років. І лише в 30-х роках почали відкривати середні школи.

В роки громадянської війни школа в Глобине практично не працювала. Вона то відкривалась, то закривалась. Лише в 1920-1921н. р. навчання в школі стабілізувалось. Земське училище було реорганізоване в 7-и річну трудову школу. Замість класів учні були поділені на гуртки (групи).

  Посадочних місць не вистачало, тому на так званому « прогулочному дворі» колишнього земського училища було збудоване додаткове приміщення в якому навчались учні 1-4-ї груп. А коли було відкрито середню школу, то це приміщення було передано вчителям як квартири. На початок 30-их років у зв’язку з переповненістю 7-и річки її було вирішено поділити на зразкову і трудову. При прийомі в зразкову школу з учнями вчителі проводили співбесіду, а потім педагогічна рада вирішувала де буде навчатися учень чи в зразковій чи трудовій школі.

  Між ними великої різниці не було, одні і ті ж самі вчителі працювали в обох школах відмінність була лише в тому, що в зразковій школі навчались більш здібні учні.

  Якщо учень не виправдовував сподівань учителів погано навчався, порушував поведінку, то рішенням педагогічної ради в процесі навчального року допускався його перевід із зразкової в трудову і навчати за добрі і відмінні успіхи у навчанні окремих учнів переводячи в зразкову школу.

  Але голод 1932-1933 роки вніс свої корективи і в навчальний процес. Багато дітей вимерло. Тому в 1933 р був один випуск семирічної школи № 1.

  Із школи було випущено 38 учнів. За далеко неповними даними лише в мікрорайоні школи № 1 померло з голоду до 160 дітей шкільного віку.(Дані Сльоти Катерини Артемівни – учительки, пізніше директора школи).

 

РОЗДІЛ ІІІ.

Відкриття Глобинської середньої школи №1 та перші п´ять випусків

 

В 1936-1937 нав. році в новозбудованому приміщенні школи відбувся 1-й випуск 10-го класу.до початку Великої Вітчизняної війни у Глобинській середній школі № 1 відбулося п´ять випусків.

Перед Великою Вітчизняною війною Глобинська середня школа №1 збагатила матеріальну базу. Протягом 1938-1940 рр. було загублено спортивний інвентар, обладнано географічний майданчик, придбано обладнання для проведення лабораторних робіт з фізики і хімії.

 Відкрито тир для стрільби на базі якого працював гурток «Ворошиловський стрілок»

 При школі діяли 15 спортивних секцій. В 1939 та 1940 р. школа займала 1-е місце серед шкіл району в шахматному турнірі.

 А в 1940р. було придбано кіноапарат, який широко почали використовувато в навчальному процесі. В кожному із 7-10 класів був підготовлений учень кінодемонстатор.

 Добре була налагоджена і гурткова робота. Багато учнів відвідували танцювальний, драматичний, математичний, кіно гурток та ін.

 Про гурток «юного садівника» знали колективи багатьох шкіл району. Його ще називали «юні мічурінці», які не лише доглядали за шкільним садом, а й проводили велику дослідницьку роботу.

 Вирощені учнями саджанці фруктових дерев використовували майже в усіх школах району.

 Переможців наукових змагань (олімпіад) завжди нагороджували безкоштовними путівками для поїздок на екскурсій в Кременчук, Харків, Полтаву, Київ.

 Останній перед воєнний випуск 1941р. відбувся в ніч з 21 на 22 червня 1941р.

 На цей час колектив Глобинської середньої школи №1 очолив порівняно ще молодий 30-и річний учитель математики Микола Полікарпович Ткаченко.

 

РОЗДІЛ ІV.

Середня школа №1 в часи Великої Вітчизняної війни та перші післявоєнні роки

 

1-го вересня 1941 року в школі як завжди почався навчально-виховний процес. Але до школи прийшло набагато менше учнів, ніж в попередні роки. З привітанням до учнів про початок нового навчального року виступив директор школи. Говорив сухо і лаконічно, наголошуючи, що фронт наближається і що є небезпека бомбардування райцентру. А тому за першим же сигналом «довгі дзвінки» учні повинні залишати класи і не скупчуватися в одному місці. Кожному класу був зачитаний маршрут руху учнів на випадок такої ситуації.

  А 4-го чи 5-го вересня 1941 р. тимчасово було припинено навчання.Коли фашисти почали на окупованій території налагоджувати господарське життя, то було дозволено відкрити початкову школу, а до того в школі знаходили різні типові служби фашистів, то фактично лише в 1942р. було дозволено набирати з місцевих дітей перший клас.

Першокласників спочатку привітав глобинський комендант, потім бургомістер і священник, який і продовжував перші уроки.

Було також оголошено, що буде набір по 4-й клас включно.

Через тиждень чи два школа була закрита, так як її приміщення було необхідне для пункту по відправленню молоді на роботу до Німеччини.

 

У вересні 1943р. фашисти почали відступ з Полтавщини. Цей відступ супроводжувався масовим руйнуванням та спаленням підприємств, установчих, громадських будівель та житлового фонду села Глобине. Для спалення будівель фашисти використовували трасуючі кулі та загони факельників, які відступаючи залишили за собою випалену землю.

Були спалені і всі три приміщення Глобинської СШ №1.

  28 вересня 1943 р. с. Глобине було визволене радянськими військами.

Село фактично було повністю спалено, тому набір в 1-й клас в 1943 р. не проводився, а було відкрито 2-й, 3-й, 4-й і 5-й клас.

Навчання спочатку проводилось в пристосованих приміщеннях, що вціліли в період війни. Це здебільшого були хати колишніх розкуркулених селян.

В таких класах навчалися діти різного віку з різницею в 3-4 роки, що приводило до учнівської «дідовщини».

Не вистачило класних приміщень, підручників, зошитів, посадочних місць для учнів. В 1943 р. учителі проводили в одному класі уроки для 2-го і 3-го класу, або 4-го і 5-го, одночасно навчаючи всіх присутніх учнів. Були чисті випадки пропусків уроків через відсутність одягу чи взуття у школярів в зимовий час.

  Опалення в таких «школах» було пічне, а часто і вони не опалювалися, через відсутність дров.

Для освітлення класу використовувались саморобні лампи із снарядних гільз.

  Батьки учнів купляли у спекулянтів пера, ручки, олівці, лінійки, зошити так як шкільного приладдя в Глобині той рік не продавалось.

 

Голодні роки 1945 – 1947 рр. разом з батьками пережили і діти. Багато дітей в цей навчальний рік школу не відвідували, а допомагали батькам вести господарство, щоб вижити в ці роки.

Учні ходили по колгоспам, де збирали колоски після збору врожаю.

Заняття це було небезпочним, і категорично забороненим владою, а потім був влаштований і судовий процес над дівчиною, бувшою випускницею С Ш №1, яка назбирала торбинку колосків. Її було засуджено на три роки позбавлення волі.

 

В школі поступово відновлювалась робота піонерської та комсомольської організації була створена шкільна піонерська дружина, яка була названа Ленінською. В кожному класі обов’язково висів портрет вождів пролетаріату Леніна чи Сталіна дещо менше було портретів К. Маркса і Ф. Енгельса. В перші роки, коли школа була відкрита (1943 – 1944) портретів не вистачало, а тому учителі вирізали фото чи малюнки зображення вождів з газет і закріпили на стінах.

Проводились і комсомольські збори на яких обов’язково повинен бути учитель член більшовицької партії. Учитель фізкультури і військової підготовки Сергієчко Іван Тихонович був закріплений як член партії куратором шкільної комсомольської організації, а ще його називали “комісаром”. Коли починалися комсомольські збори, Іван Тихонович вставав і пропонував обрати почесну президію комсомольських зборів в особі тов. Сталіна Й.В. і членів Політбюро. Всі дружно голосували за таку пропозицію. Учителі – партійці виступали і в ролі політінформаторів. По закінченню зборів также вносилась пропозиція про надсилання листа тов. Сталіну Й. В. в якому пропонувалось висловити йому свою відданість і повагу за щасливе дитинство.

 

Розділ V.

50-ті- 90-ті роки. Відкриття нового приміщення школи.

 

В 2-й половині 50-их років середня школа № 1 знаходилась в трьох приміщеннях.В 50-их роках школа мала хороші спортивні показники. Учень-випускник середньої школи №1 Кручиненко Віталій Григорович на обласних змаганнях зайняв 1-ше місце в киданні ручної гранати на дальність. На обласний огляд художньої самодіяльності школи їздили юні танцюристи (керівник Сергієнко І.Т.)

Добре працював і драматичний гурток, який виступав з шкільними виставами як в школі так і в РБК ім. Кірова.

Студію «юних художників» очолював талановитий учитель Григорій Григорійович. Він навчав учнів писати художні полотна я масляними, так і акварельними фарбами.

Стіни школи були прикрашені роботами юних художників (здебільшого пейзажі і натюрморти).

 

В середині 60-их років Глобинську сердню школу №1 очолив директор Тимченко Іван Олександрович. Кількість учнів постійно зростала, а отже будівництво нового приміщення школи стало начальним питанням.

  Тим паче, що фінансування новобудови брав на себе колгосп ім. Мічуріна в особі його голови Курченка Василя Єрофейовича та правління колгоспу. Загальні збори колгоспників-мічурінців підтримали своє керівництво.

  Був заказаний типовий проект новобудови, що передбачав трьохповерховий основний корпус (класи) та двохповерховий допоміжний корпус (їдальня, спортзал, учительська, архів та інше).

  Був складений та затверджений кошторис в сумі 500 тис. крб.

Майже 70 робітників працювали в 2 зміни на будівництві з таким розрахунком, щоб завершити будівництво на початок 70-х років. Ударні темпи будівництва забезпечили готовність об’єкта на визначений час.В урочистій обстановці в сонячний зимовий день 1971р.відбулось відкриття новозбудованої Глобинської СШ №1. 

З цієї нагоди біля школи відбувся урочистий мітинг, на якому були присутні обласні, районні партійні і державні керівники, майже все правління колгоспу імені Мічуріна на чолі з Василем Єрофійовичем Курченком, представники громадськості села, керівники шкіл району, працівники райвно, учителі, учні, та їх батьки.

Після виступу почесних гостей обласного і районного рівня, голови колгоспу імені Мічуріна В.Є.Курченка із словм-відповіддю виступили учні з подякою за цей чудовий подарунок, який вони отримали.

В нішу стіни школи була закладена капсула з посланням до наступних поколінь, яку пропонувалось відкрити на 100-річчя Жовтневої революції 7 листопада 2017 року.

 

70-80-ті роки були характерними для школи і тим, що це був час зміни поколінь учителів. В школі почали працювати молоді учителі, які отримала фахову освіту уже в післявоєнний час. Школа не втратила рейтингу – кращої школи серед інших шкіл району і на початку XXI ст. отримала статус – гімназії.З проголошенням незалежної України значні зміни сталися і в народній освіті.

  Болісно проходить і процес реформування школи , фактично припинилось фінансування по забезпеченню матеріально- технічної бази школи.

  В 90 -х роках в школі почало не вистачати найнеобхіднішого.

  Ремонти класів повністю було покладено на батьків учнів (не вистачало фарби, оліфи, малярних кісточок та іншого).

  Припинилось постачання школи необхідними унаочненнями та обладнанням.

  Проведення лабораторних та практичних робіт визначених програмою стало проблематичним з таких предметів як хімія та фізика.

  До нуля було зведено наукові дослідження учнів 

  Припинилося постачання наукових фрагментів кінострічок та діафільмів , що унеможливлювало роботу за кабінетною системою.

  Всі ці негаразди негативно відбивалися на навчально-виховному процесі в школі.

  Починаючи з середини 90-их років становище в шкільному житті почало стабілізуватись. Керівництво школи в особі директора Москаленка В.П. та його заступників все робило для того , щоб школа і надалі займала перші місця в змаганні по підготовці нового навчального року.

  А підсумки змагань завжди проводилися на його початку.

  І треба віддати належне колективу школи і його керівництву в тому , що Глобинська СШ №1 завжди займала призові місця.