Глобинська гімназія №1 ім. В.Є. Курченка

День святого Миколая

День святого Миколая — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиківта православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря — 6 грудня.

В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

В пам'ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

Традиція дарувати подарунки

Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традицію подарунків пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.

За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це — подарунки від святого Миколая.

Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофруктита особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та поремонтавані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святковов'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.

В деяких країнах Миколай має також інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом, розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство.

З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.

Святий Миколай з помічником і чорти навколо них. Театралізоване дійсто в Баварії,Німеччина (2007)

З Німеччини звичай розповсюдився на сусідні країни — Австрію, Нідерланди, Чехію,Словаччиину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою.

В Західній Європі, в часі Реформації, коли засуджувалося шанування святих, в протестантських країнах святий Миколай був замінений новонародженим Ісусом, відповідно, подарунки, саме від його імені, стали даруватися на Різдво Христове. З приходом Контрреформації, традиція дарувати подарунки від імені Миколая відродилася, однак, була вже міцно прив'язана до Різдва. Згодом, образ святого Миколая перестав асоціюватися напряму зі святим, перетворившись в міфічний та комерціалізований образ Санта Клауса.

В Україні подібна практика не прижилася через те, що вона в той час належала Польщіта Росії, традиційно католицькій та православній державах, де ні про яку Реформацію не було й мови.

З приходом на більшу частину українських земель радянської влади, святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. На заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася, адже ці землі належали СРСР значно менший проміжок часу, за який встигла відбутися лише одна зміна поколінь, чого недостатньо для переривання традиції.

В незалежній Україні образ святого Миколая і традиції дарувати подарунки відроджуються. Святий Миколай розглядається як вітчизняний аналог російського Діда Мороза, американського Санта Клауса, фінського Йоулупуккі та відповідних персонажів в інших країнах.

У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати листа святому Миколаю.

6 червня 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ № 481/2006 «Про заходи щодо відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів в Україні», що передбачає, зокрема, опрацювання питання створення комплексу «Садиба Святого Миколая» в Івано-Франківській області з Будинком творчості народних майстрів Національної спілки майстрів народного мистецтва України[1]. У 2010 році президент Віктор Янукович доручив уряду передбачити в держбюджеті на 2011 рік кошти на будівництво Маєтку святого Миколая внаціональному природному парку «Гуцульщина».

У цей день багато молодіжних та юнацьких організацій проводять багато благодійних акцій для сиріт. Так, у Львові щороку проходить акція «Миколай про тебе не забуде!»: в місті організовується «Фабрика святого Миколая», куди жителі приносять подарунки та пожертви для сиріт; активісти акції ввечері 18 грудня та 19 грудня розносять їх дітям. Пласт щороку збирає кожен курінь та готує велику програму для дітей-сиріт та інвалідів.

До свята приурочуються й інші події. Так, у Львові, традиційно саме 19 грудня, на Миколая, відкривають різдвяну ялинку.

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (більш відомий, як День ліквідатора), який був офіційно введений Президентом України в 2006 році.

26 квітня 1986 року сталась одна з найбільших аварій на атомних електростанціях - аварія на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). 10 листопада 2006 року Указом Президента України № 945/200614 була заснована пам'ятна дата - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який щорічно відзначається 14 грудня .

30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» було надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

 Фахівці, вважають 14 грудня своїм святом і вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 році учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. 
Пізніше святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділявся почесний караул, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні. 
Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Напряму з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч людей з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення. З 1992 року всім іншим видавали «корочки» потерпілих від чорнобильської катастрофи. 
Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650 тисяч чоловік зі всього Радянського Союзу, з яких більше половини були жителями Української РСР. 

Можливо, Україна стане автором хорошого почину, і День ліквідатора з'явиться в Росії, Білорусії та інших країнах СНД.

Зараз в зоні відчудження проводяться екскурсії для бажаючих (між іншим їх чимало). Але на мою думку, збільшувати свій капітал за рахунок демонстрації місця де сталася одна з наймаштабніших трагедій в світі не те, що не гуманно, а й аморально.

Крім екскурсійної роботи ведеться успішна робота по збільшенню біорізноманіття зони відчуження. 30-ти кілометрова зона стала своєрідним "заповідником" де мешкає вилика кількість копитних тварин, є багато хижаків (в тому числі вовк і рись), у великих і малих річка мешкають рекордні екзмпляри риби. На думку компетентних вчених різке збільшення видового різноманіття в зоні відчуження повязано на 99 % з тим, що дана територія не підвергається антропогенному пресингу і флора та фауна спокійно живе і розвивається без споживацького впливу людини.

26 листопада – День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій      

Голодомор 1932-1933 років в Україні - не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття.

 Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу. Понад 7 мільйонів українців заморили штучним голодом для досягнення злочинної політичної мети - ослаблення та винищення волелюбного українського селянства - соціальної основи нації.

 Трагедія 33-го вражає не лише кількістю жертв, а також довготривалим замовчуванням і політико-ідеологічним протистоянням. Убієнних українських хліборобів офіційно не визнали жертвами політичного терору. Відходять у небуття свідки злочину, залишаючи по собі письмові докази, відтак згасає історична пам’ять, а натомість лише холодні кам’яні плити та дерев’яні хрести за пагорбами. Підтримана 63-ма країнами спільна заява, ухвалена на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, вперше залучила до політичного словника термін "Голодомор”, засвідчивши історичний факт національної трагедії українського народу. Принцип історизму вимагає конкретності, а не абстрактності об’єкта дослідження, відтак причини, обставини і наслідки голоду в УРСР та інших регіонах необхідно досліджувати окремо, вивчаючи архівні документи, співставляючи не лише кількість полеглих від голоду людей, а також виявляючи законодавчу базу. 

 Покоління нині сущі і прийдешні мають знати про голодомор, щоб унеможливити його  повторення, а меморіальні комплекси мають стати застереженням для всіх.

 Така гуманістична солідарність є конкретним внеском кожного і всіх до спільної боротьби з будь-якими проявами тоталітарних, деспотичних ідеологій та режимів, зневаги до прав і свобод людини!

21.11.2011 В гімназії пройшло святкування дня народження "Веселкової Республіки"

Була проведена гра для учнів четвертих класів під назвою "Піонерський Експрес".

Декілька моментів вдалося зняти на фото:

Жінки-активістки всього світу з 1981 року відзначають 25 листопада день проти насильства. 17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (International Day for the Elimination of Violence against Women) (Резолюція 54/134 ).  ООН запропонувала урядам, міжнародним організаціям і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.  У посланні Генерального секретаря зазначається:  «Насильство щодо жінок заподіює невимовні страждання, горе родинам, від якого страждають і старий, і малий, і доводить громади до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використати всі свої потенційні можливості, обмежує економічний ріст і підриває розвиток ».  Історичною передумовою Дню стала подія, що сталася в 1961 році в Домініканській Республіці. За наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухильо (Rafael Trujillo) були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал (Mirabal sisters), які були політичними активістками.   Біла стрічка (White ribbon)

Біла стрічка є символом проти всіх форм насильства над жінками, збереження материнства, а також використовується в усіх схожих випадках. В останні роки її існування поступово стає відомим все в більшій кількості країн.  Якщо говорити про окремі країни, то в Канаді щорічно 6 грудня відзначається Національний день пам'яті і дій проти насильства над жінками (National Day of Remembrance and Action on Violence Against Women) в пам'ять про події Монреальського погрому (Montreal Massacre) 1989 року, коли 14 жінок були ізольовані і по-звірячому вбиті. У цей день у Канаді проходять нічні чергування, політичні дебати та інші заходи, спрямовані на ліквідацію насильства над жінками.  Окремою великою темою є і насильство в сім'ї, від якого страждає чимале число жінок. Цим питанням займається все більша кількість правозахисних організацій, і ми закликаємо всіх жертв насильства звертатися за допомогою, а не терпіти біль і приниження.  Насильству проти жінок має бути протиставлене повне суспільне неприйняття і відповідна законодавча база.

Щорічно в третій четвер листопада в більшості країн світу відзначається Міжнародний день відмови від куріння (No Smoking Day). Він був встановлений Американським онкологічним товариством (American Cancer Society) в 1977 році. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я:  - У світі 90% смертей від раку легенів, 75% - від хронічного бронхіту і 25% - від ішемічної хвороби серця обумовлені палінням;  - Кожні десять секунд на планеті вмирає один запеклий курець (до 2020 року цей рівень може підвищитися до однієї людини за три секунди);  - У Росії курить мінімум кожна десята жінка, а серед старшокласників і студентів - 53% юнаків і 28% дівчат;  - Завзятими курцями сьогодні можна назвати 50-60% російських чоловіків (серед деяких категорій громадян ця цифра досягає 95%).  - Куріння і викликані їм захворювання щорічно стають причиною смерті не менш ніж мільйона громадян Росії. Мета Міжнародного дня відмови від куріння - сприяти зниженню поширеності тютюнової залежності, залучення в боротьбу проти куріння всіх верств населення і лікарів усіх спеціальностей, профілактика тютюнопаління та інформування суспільства про згубний вплив тютюну на здоров'я.  Куріння вважають шкідливою звичкою 47% з числа опитаних городян, залежністю - 38%, невиліковною хворобою - 9%, не змогли визначити свого ставлення до паління - 6% респондентів.   Пасивними курцями стають не тільки люди На питання про наслідки вживання тютюну 22% респондентів не змогли дати відповідь. Результатом вживання тютюну вважають: рак легенів - 35% опитаного населення, бронхіт та інші захворювання легенів - 25% респондентів, 12% вказали на серцево-судинні захворювання, 6% - на туберкульоз.  На думку 12% респондентів кинути палити - легко, 56% вважають, що це важко, 4% вважають, що - неможливо, 28% не замислювалися про це. При цьому 21% з числа опитаних городян намагалися кинути палити, але в основному безуспішно.  Про існування центрів допомоги у відмові від куріння знають 30% респондентів, не знають 70%.  Слід зазначити, що при гарній обізнаності про шкоду тютюнопаління для здоров'я, деякі городяни прагнуть позбутися від нікотинової залежності. Або людина не усвідомлює всієї тяжкості наслідків вживання тютюну для свого здоров'я, або вважає, що хвороба його не торкнеться, або звичка палити настільки сильна, що немає можливості від неї відмовитися.